Ранньою весною в палісадниках і живоплотах червоно-помаранчевим полум’ям горять гілки дивовижної рослини. Це цвіте айва японська, або хеномелес. Квіти її, оранжево-жовті, червоні, темно-червоні, яскраво-помаранчеві, білі або світло-рожеві, зігрівають погляд, піднімають настрій. Налаштовують на весняний лад. Порівняно невисокий, іноді сланкий чагарник — плодове диво, фрукти якого — це велика природна аптека речовин, визнаних «живими» ліками.
Опис айви
Айва японська в сімействі рожевих (Rosaceae) виділена в окремий рід Хеномелес (Chaenomeles), в даний час представлений 6-ма видами. У всіх регіонах Росії та СНД серед садівників-любителів найбільше визнання і поширення отримав Хеномелес японський, або айва японська (Chaenomeles japonica).
Батьківщиною цього дивовижного фрукта є Японія. Плодовий і декоративно-квітучий чагарник широко вирощується в Японії та Китаї. В Європу і країни Азії айва японська потрапила лише в 18 столітті і за свою оригінальність і корисність стала швидко поширюватися в приватних садах і на дачних ділянках.
Як плодова культура айва японська належить до скороплідних. Починає плодоносити на 3-4 рік і з одного куща за гарного догляду можна отримати до 4-6 кг плодів, причому великоплідні сорти формують яблукоподібний плід масою до 50-70 г. М’якоть плодів айви японської зазвичай жовта або жовтогаряча, а шкірка яскраво-або блідо-жовтого, іноді білого-рожевого кольорів. Плоди хеномелеса вирізняються вишуканим тонким ароматом лимона та інших цитрусових. До глибокої осені вони зберігаються на гілках.
Поширення айви японської
Айва японська, або хеномелес прекрасно росте в багатьох країнах Європи, Середньої Азії. Повсюдно поширена в Молдавії, Україні, Білорусії, Криму, на Кавказі. У північних регіонах і центральній зоні Росії у хеномелеса японського часто спостерігається обмороження верхівок гілок. Тому в холодних районах частіше вирощують айву японську кущової або сланкої форми, а на зиму вкривають (накидають сніг або готують тимчасові укриття). На півдні і в районах з теплими маломорозними зимами садівники-любителі формують цю садову культуру багатостовбурним деревом, висота якого не перевищує 2,5-3,0 м.
Переваги айви японської як фруктової культури
Всі плодові дерева і чагарники корисні в саду, але айва японська має перед ними цілу низку переваг.
- Айві японській не страшні морози до -25 °С. При високій засніженості навіть у холодних регіонах з високими негативними температурами вона нормально виживає.
- Айва японська відрізняється високою відновлювальною здатністю, і обмерзання кінців гілок не впливає на загальну врожайність культури.
- Хеномелес японський практично не потребує поливів, посухостійкий.
- Хеномелес японський терпимий до повітряних забруднень. За правильного догляду на одному місці росте і плодоносить понад 50 років.
- Плоди хеномелеса японського при температурі +2..3 °С зберігаються не втрачаючи смакових якостей до лютого-березня.
Лікувальні властивості «північного лимона»
За кислий терпкий смак аборигени називають айву японську північним лимоном. Вміст вітаміну «С» у плодах хеномелеса в кілька разів вищий, ніж у лимоні. Вони містять практично всі групи вітамінів, включно з Р, Е, F, В, органічні кислоти, макро- і мікроелементи та інші речовини, життєво-необхідні людині.
Плоди айви японської використовуються в офіційній і народній медицині. Завдяки високому вмісту калію мають властивість нормалізувати артеріальний тиск, запобігають проблемам серцево-судинної системи. Поєднання пектинів з аскорбіновою кислотою в плодах хеномелеса сприяють виведенню з організму солей важких металів і радіонуклідів, що дуже актуально для районів з поганою екологією. Дубильні речовини в поєднанні з пектинами надають лікувальну дію при запальних процесах. Препарати з насіння і листя — універсальний засіб при опіках і проблемах зі шкірними покривами, а сік — при захворюваннях легенів.
Використання айви японської в кулінарії
Через великий вміст кам’янистих клітин у м’якоті плоди айви японської дуже щільні, терпкого смаку, і в сирому вигляді їх практично не вживають. При переробці вони стають неперевершеним делікатесом. Компоти, варення, желе, цукати, печені, у вигляді лікувальних відварів, настоянок настільки смачні й корисні, що сьогодні посідають гідне місце в меню багатьох сімей.
Як виростити айву японську?
Айва японська відрізняється високою стійкою невибагливістю до умов її вирощування. Айва японська перехресно запилювана культура і потребує запилювачів. Крім того, для формування врожаю їй необхідна хороша освітленість.
12 років тому я придбала 3 саджанці різних сортів айви японської і посадила вздовж паркану, де немає тіні, на відстані 3-х метрів один від одного. Усі три сорти ростуть у формі кущів. Більш терплячих рослин на моїй ділянці немає. Ніякі погодні катаклізми у вигляді перепадів температури, весняних заморозків до -8…-10 °С, безсніжності зим не вплинули на врожайність кущів хеномелесу японського. Вони формують досі щорічно по 2,5-3,0 кг плодів з куща, масою по 35-40 г.
Підготовка ґрунту і посадка хеномелесу
Айва японська росте на будь-яких ґрунтах, починаючи від легких до глинистих, від слабокислих до лужних (рН=6-8). На сильнолужних ґрунтах культура уповільнює ріст, знижує врожайність, змінює колір листя. Природно, вона краще розвивається на родючих з рН= 6-7.
Висаджувати айву японську на постійне місце можна навесні і восени, 2-х річними саджанцями. Посадкові ями готують розміром під величину кореневої системи, розташовуючи їх через 1,5-2,0 м. Куплені саджанці я посадила навесні.
Застійні ґрунтові води можуть викликати гниття кореневої системи. У цьому випадку вибирають місце вище або роблять хороший дренаж. Дренаж під посадку куплених мною саджанців хеномелесу не знадобився.
Айва японська терпляче росте без добрив, але при їх внесенні формує більші плоди і більший урожай. Тому на ґрунтах, неблагополучних за складом і родючістю, під посадку для поліпшення їхніх фізичних і хімічних властивостей ґрунту вносять органічні та мінеральні добрива. Я змішала з ґрунтом по відру перегною (можна використовувати зрілий компост) зі 150 г суперфосфату і 40 г сірчанокислого калію на посадкову яму. Суміш добре перемішала. Саджанець айви японської розмістила по центру посадкової ями і засипала до середини ґрунтовою сумішшю. Вилила майже відро води і після вбирання досипала до верху ями решту суміші. Кореневу шийку залишила на рівні ґрунту. Заглиблення кореневої шийки призводить до рясного пагоноутворення.
Догляд за айвою японською
Полив
У перший рік поливала саджанці хеномелесу японського помірною нормою через 2-3 тижні. У наступні 2 роки поливи проводила через 1-2 місяці за необхідності. Коріння айви японської досягає глибини 4-6 метрів і здатне самостійно забезпечити кущ вологою і поживними речовинами.
Підживлення хеномелесу японського
Айва японська може обходитися без підживлення, але для підвищення врожайності та укрупнення плодів культуру підгодовують 1-2 рази за рік. Навесні зазвичай вносять повне або азотне добриво (аміачну селітру, сечовину, нітрофоску, кеміру), а восени — фосфорно-калійні добрива відповідно 80-100 і 40-50 г на кущ або у вигляді розчину на 10 л води.
Перші 4 роки я проводила по 2 підживлення, а потім перейшла на одне. Зазвичай підгодовувала навесні повним добривом (нітрофоскою або кемірою). В останні 4 роки айву японську не підгодовую і не поливаю. Зниження врожайності поки не помітила.
Обрізка хеномелесу японського
Обрізку проводять санітарну, щороку після цвітіння і омолоджуючу, через 5-6 років. Під час санітарної обрізки видаляють криві, загущуючі всередині крону, численні нові пагони айви японської, підмерзлі та засохлі, а також ті, що розташовані горизонтально близько до ґрунту. При омолоджувальній обрізці видаляють 5-6 річні старі гілки. Вони малоплодоносні.
Свої кущі на дачі я щорічно після цвітіння піддавала санітарній обрізці. Уже двічі проводила омолоджувальну обрізку. Тобто вирізала 6 літні гілки (вони майже не плодоносили). За цей період я щорічно видаляла всю поросль, залишаючи лише по 3 гілки. Навесні з 3-х залишених одну найслабшу обрізала біля кореневої шийки. На 6 і 11 рік отримала омолоджені кущі відповідно з 10-12 і 12-15 гілок. Нормально розвинений кущ повинен мати 15-16 пагонів.
У теплих регіонах айву японську можна формувати багатостовбурним деревом. Залишають 3-5 стовбурів. На рівні 50 см видаляють усі бічні гілки та листя. Це штамб, а вище формують крону як у звичайних дерев.
Захист хеномелеса від хвороб і шкідників
Айва японська не потребує захисних заходів. Захворювань і шкідників, що завдають шкоди культурі, не виявлено. Але в деяких регіонах, за свідченнями садівників, з’являється попелиця і борошниста роса. Методи захисту ті ж, що і на смородині та інших плодових чагарниках.
Способи розмноження хеномелесу японського
Розмножують айву японську насінням і вегетативно (відводками, зеленим живцюванням, коренепаростками).
Насіння айви японської потребує стратифікації, тому насіннєве розмноження зручно проводити восени. Свіжозібране насіння висівають на окрему грядку. За зиму насіння проходить природну стратифікацію і навесні дружно сходить. Підрослі саджанці на другий рік обрізають, щоб стимулювати ріст, і пересаджують на постійне місце. Пересадку можна проводити навесні та восени. Насіннєве розмноження зручне, якщо потрібен посадковий матеріал для огорожі ділянки або декору.
Щоб зберегти властивості материнського сорту хеномелеса японського, культуру краще розмножувати вегетативно. Вегетативне розмноження айви японської проводять також, як і на ягідних кущах.
Сорти і гібриди айви японської для дачного вирощування
Рід хеномелес об’єднує кілька природних видів і міжвидових гібридів, поширених у Росії: Айва японська (хеномелес японський), хеномелес прекрасний і хеномелес чудовий. На їх основі виведено близько 500 сортів, але в кліматичних умовах Росії тільки невелика частина (до 40 сортів) успішно вирощується в умовах центрально-чорноземних регіонів, середньої смуги, на Далекому Сході і буквально кілька сортів плодоносять на півночі (Урал, Ленінградська область)… У холодних регіонах хеномелес на зиму потребує тимчасових укриттів.
В умовах холодних регіонів Росії, в основному, вирощують сорти айви японської (хеномелеса японського). Сорти айви японської відрізняються морозостійкістю і скороплідністю.
З великоплідних сортів айви японської можна порекомендувати сорти Вітамінний, Ніка, Каліф, Ніна. Вони формують плоди масою 80-100 г, які вирізняються добре вираженим ароматом, високою лежкістю, слабкою колючістю гілок і стійкістю до хвороб і шкідників. Сорт хеномелеса японського Волгоградський виділяється високою стійкістю до посухи, не пошкоджується хворобами і шкідниками, морозостійкий, але плоди дрібнуваті — до 35-40 г, хоча володіють чудовим ароматом.
На моїй дачі ростуть сорти айви японської Волгоградський, Вітамінний і Микола. Добре переносять південну зиму і весняні перепади температур. Плоди не великі, 35-50 г, але кущі плодоносять щорічно і практично не потребують догляду, крім обрізки санітарної та омолоджувальної.
З плодових сортів японської айви — хеномелеса прекрасного (високого) для середньої смуги Росії і північніших центрально-чорноземних районів можна рекомендувати такі, виведені селекціонерами Західної Європи, але апробовані в Росії та Україні: Діана, Ніваліс, Мерлузі та інші. Кущі 1,5-2,0 м заввишки. Забарвлення квітів ніжно-кремове, біле, світло-рожеве. Плоди до 80 г жовті або жовті з червоним бочком.
Сорти хеномелеса чудового, в основному, розводять як декоративні.
Як отримати хороший урожай айви японської?
Щоб виростити на дачі великоплідний хеномелес, потрібно підібрати за каталогом районований сорт. Ознайомитися з його біологічною характеристикою та вимогами до забезпечення поживними речовинами.
Врахуйте! При низькому забезпеченні поживними речовинами, несвоєчасній обрізці, особливо омолоджувальній, плоди айви японської будуть дрібнішати, а м’якоть — грубіти.
