Архітектура іспанського колоніального відродження характеризується поєднанням деталей з декількох епох іспанського бароко, іспанського колоніального, мавританського відродження і мексиканської архітектури Churrigueresque. За збереження та відродження іспанського колоніального стилю у Сполучених Штатах Америки в місті Санта-Барбарі вже понад двадцять років бореться архітектор Джефф Шелтон. Сьогодні розповідаємо про особливості архітектури іспанського колоніального стилю.
Санта-Барбара — це невелике місто, в якому проживають забезпечені американці. У місті багато розкішних і красивих будинків. У 1925 році в Санта-Барбарі стався широкомасштабний землетрус, під час якого було зруйновано безліч міських будівель.
Після важких подій місто довелося відбудовувати практично заново. Після землетрусу в Санта-Барбарі було побудовано багато будинків у стилі, натхненному іспанською колоніальною архітектурою Каліфорнії XVIII-XIX століття. Місто прийняло стиль, щоб надати йому єдиного іспанського характеру після масових руйнувань. Місцева влада з трепетом ставиться до подібної архітектури і оберігає об'єкти, побудовані в цьому стилі. Архітектор Джеф Шелтон працює в місті вже двадцять п'ять років.
Він став одним із головних ідеологів руху зі збереження архітектури міста. Дехто його лає за те, що він намагається в Каліфорнії створити "стару добру Іспанію", але це архітектора не зупиняє. На сьогоднішній день відомо кілька будинків, побудованих Шелтоном у Санта-Барбарі, які мають спільні риси.
У них вибілені фасади, органічні форми, велика кількість плавних ліній, яскравої плитки і геометричних орнаментів у внутрішньому оздобленні. Керамічну плитку можна зустріти скрізь. Плиткою оздоблені басейни, підлоги, стіни, дверні портали зсередини і зовні. Навіть строкаті, різнокольорові килимки, що звисають з тераси однієї з будівель, теж зроблені з плитки. Незвичайний декор у дусі Антоніо Гауді відразу привертає увагу.
